УКР РУС
Додому  Контакти  Мапа сайту 
  • Оголошення
  • Каталог посилань
  • Фотографії Іспанії
  • Словник
  • Форум
  • На форумі
  • Cдам квартиру в Барселоне. [clasesencasa, 19:37]
  • особенности съема квартиры в Испании [clasesencasa, 19:27]
  • снять квартиру в Барселоне и окрестностях [clasesencasa, 19:35]
  • Вибори Президента України 2014 [bombero, 01:03]
  • встречу,доставлю в аэропорт Барселоны, Жироны. [viv, 09:03]
  • Сдаю виллу с видом на море на Коста Брава, Испания [viv, 09:42]
  • Индивидуальный отдых в Барселоне . [artabash125, 13:54]
  • Пользовательского поиска
    Публікації

    Сільський туризм в Іспанії

    Сільський туризм в Іспанії Сергій Сенинський: Іспанія - країна туризму. Так звана "індустрія сонця й пляжу" є тут основним джерелом доходів. На іспанських морських курортах щорічно відпочиває більше 50 мільйонів чоловік, в основному, іноземці. Що ж стосується самих іспанців, то вони в останні роки стали більше виявляти цікавість до своєї глибинки, де немає відомих курортів, зате є гори, лісу й поля, не забудовані багатоповерховими готелями. Про так званий "сільський туризм" в Іспанії розповідає наш мадридський кореспондент Віктор Черецкий.

    Віктор Черецкий: Про те, що іспанців, для яких ще недавно регулярні поїздки до моря були чи ледве не обов´язковими, "стомило" курортне сонце, свідчить статистика. За останні п´ять років поїздки у відпустку, у свята й на вихідні в глибинку замість моря збільшилися рівно у два рази. До речі, цьому сприяли й деякі побічні обставини: подорожчання бензину в три рази, а також готельних послуг на узбережжя. Так що тепер багато жителів Мадрида віддають перевагу замість подорожі на машині до моря за 400-600 кілометрів, виїхати в глибинку за 100 - від силу 150 кілометрів, де й ночівля і їжа дешевше й набагато краще, ніж у приморському громадському харчуванні. Що стосується природи, то вона в Іспанії різноманітніше, ніж представляється багатьом іноземцям. Приміром , гори простираються вже в 50 кілометрах до півночі від Мадрида, а там соснові лісу, гірські річки, найчистіший повітря, сніг узимку, та й історичних пам´ятників вистачає для тих, хто піклується про розвиток свого інтелекту. Співробітниця Департаменту туризму Міністерства промисловості, туризму й торгівлі Марія дель Кармен Торрес:

    Марія дель Кармен Торрес: Сільський туризм - це не тільки проживання в готелі, на краю якого-небудь села. Це прилучення до природи й насолода від спілкування з нею. Звичайно підприємці, що працюють у сфері сільського туризму, пропонують своїм клієнтам цілий пакет туристських послуг.

    Віктор Черецкий: Пожити за недорого в глибинці є де: ринок блискавично відреагував на зміну смаків іспанців - повсюдно, фактично на всій території країни, з´явилися тисячі сільських готелів - і маленьких і більших, зовсім скромних і з усіма зручностями, включаючи сауни, басейни й поля для гри в гольф. Мова йде в основному про сімейні підприємства, як правило, про більші стародавні будинки, пристосованих для прийому гостей. Часто власники таких готелів пропонують постояльцям не тільки нічліг і їду, але й додаткові послуги: приміром , знайомство з місцевим фольклором, визначними пам´ятками й традиціями, походи в гори із провідником, катання на конях або осликах, похід за грибами, на риболовлю, знайомство із сільськогосподарським виробництвом або винним заводом з дегустацією й так далі. Говорить Лука Сикарелла, хазяїн маєтку Касалья-де-ла-сьєрра, побудованого ще в 16 сторіччі й розташованого в гірській місцевості до півночі від Севільї.

    Лука Сикарелла: Ми пропонуємо клієнтам живий контакт із природою Андалузії. У той же час ми знайомимо їх з патріархальним способом життя наших предків, оскільки господарюємо по старинці. У нас є тварини - свині, вівці, коня. Ми робимо свої ковбаси, виготовляємо вовняні вироби. Все це можна побачити й поторкати своїми руками.

    Віктор Черецкий: Сільський туризм став більшою підмогою для економіки іспанського села, адже сільськогосподарське виробництво в країні, що тримається на субсидіях Євросоюзу, саме по собі особливих доходів останнім часом не дає. Зрозуміло, чим мальовничіше місця, у яких розташовані сільські готелі, чим більше навколо історичних пам´ятників і інших визначних пам´яток, тим більше в підприємців шансів на успіх. Вирішив, що його односільчанам настав час зайнятися обслуговуванням туристів і мер селища Трасмос, у провінції Сарагоса, Хав´єр Молінер. І чому б не зайнятися цим промислом, коли на окраїні селища коштує замок 12 сторіччя, овіяний численними легендами? До речі, цей замок був оспіваний ще в 19 сторіччі іспанським письменником-романтиком Густаво Адольфо Беккером. Хав´єр Молінер:

    Хав´єр Молінер: Новому складу нашої мерії очевидно, що майбутнє селища - це туризм. Ми реставруємо замок і прокладаємо до нього дорогу. Гроші виділяють різні суспільства аматорів історії. Одночасно, ми домовилися з Фондом імені Беккера, що по наших місцях пройде літературний маршрут і буде відкритий музей цього письменника. Реставраційні роботи вже почалися, так що ми всерйоз узялися за здійснення наших планів.

    Віктор Черецкий: Рекламуються сільські готелі по- сучасному: через Інтернет. При швидкому перегляді їхнього списку, мені впав в око гірський притулок за назвою "Ель- Русо" - росіянин, розташований у провінції Самора - приблизно в 400-ах кілометрах до північно-заходу від Мадрида. Зателефонував і поцікавився в хазяїна по імені Алехандро, звідки в його закладу подібна назва. Пояснення небагато розчарувало. "Росіянином" кликали діда хазяїна притулку, хоча відношення до Росії в нього було досить непрямим. У свій час, після громадянської війни кінця тридцятих років, він придбав трофейну вантажівку радянського виробництва - з тих, що були продані Радянським Союзом для потреб іспанської республіканської армії, що потерпіла поразку в цій війні. В іспанській глибинці в ті часи все один одного кликали не по іменах, а по прізвиськах. От і за дідом Алехандро вкоренилося прізвисько "росіянин". А що стосується вантажівки, то він служив дідові років тридцять, поки зовсім не розвалився, згадує хазяїн притулку. Заодно він запрошує відвідати свій заклад, що коштує на березі гірського озера Санабрия, найбільшого на Іберійському півострові.

    Алехандро: У нас, звичайно, ще недостатньо розвинена інфраструктура для комфортабельного туризму. Зате ми можемо запропонувати гастрономічну розмаїтість і походи різного ступеня складності по гірських стежках.

    Віктор Черецкий: Озеро Сантабрия - льодовикового походження й відрізняється винятково прозорою, чистою водою. Тут можна відвідати монастир Святого Мартіна, заснований в 8 столітті, помилуватися казковими пейзажами й навіть половити форель. До речі, останньої можливості був позбавлений у свої молоді роки дід Алехандро на прізвисько "росіянин". Справа в тому, що з незапам´ятних часів до початку 30-их років 20-го сторіччя озеро перебувало в приватному володінні й місцевих жителях ловити рибу було заборонено.
    Взагалі, автономне співтовариство Кастілья і Леон , до якого ставиться Самора, займає провідне в країні місце по розвитку сільського туризму: завдяки своїй природі, гостинності населення й достатку пам´ятників старовини - давньоримських, вестготских, арабських, іспанського Середньовіччя й так далі. А всього в Кастільї і Леоні - 2 тисячі 300 сільських готелів, п´ята частина всіх наявних в Іспанії. Інженер з Барселони Хайме Луэнго:

    Хайме Луэнго: Ми приїжджаємо в цю область із Барселони, тому що тут спокійно. Навкруги заповідною, недоторкана людиною природа. До того ж тут прекрасна кухня. Так що місцевий відпочинок - кращий засіб від барселонського стресу, що виникає через величезну кількість машин і від стомлюючої роботи в офісі.

    Віктор Черецкий: Влади Кастільї і Леону намагаються всіляко сприяти розвитку сільського туризму. Приміром , на проходившей недавно в іспанській столиці щорічній міжнародній туристичній виставці Фитур вони організували дегустацію блюд, які звичайно подають у сільських готелях регіону. Це часниковий суп, овочевий пиріг з томатною підливою, биточки з турецького гороху, баранчик на рожні, солодкий горіховий суп, ріжки й інша випічка. На виставці працювали представники кращих сільських ресторанів.

    Іншою іспанською областю, що славиться своїм сільським туризмом, є Астурія, на півночі країни. Тут, крім, гір, лісів і м´якого клімату, є ще й атлантичне узбережжя. І зрозуміло, безліч історичних пам´ятників. Адже саме з Астурії в 8 столітті почався визвольний похід іспанців проти завойовників-маврів, що тривав 7 століть і завершилося повним вигнанням загарбників. Легенда говорить, що в 722 році відважний король астурийців Дон Пелайо зібрав навколо себе триста воїнів-християн і рушив на 180-тисячне військо маврів. У бої у важкодоступній гірській місцевості за назвою Ковадонга він наголову розбив війська арабського проводиря Аль-Ками. Ця була перша перемога християн над мусульманами. Говорять, що в бої сама Богородиця захищала Дону Пелайо, відводячи арабські стріли від астурийских воїнів. У печері, де ніколи сиділи в засідці воїни Дону Пелайо, спорудять храм у славу Богородиці - місце паломництва тисяч іспанців і іноземних туристів. Прочани розміщаються в поблизу гірських притулках, що перебувають, і готелях. Розповідає господарка готелю за назвою Паласіо-де-Лібардон Сандра Куеста:

    Сандра Куеста: Туристи й прочани з усією країни приїжджають познайомитися з астурійскої глибинкою й нашими пам´ятниками старовини. Люди прагнуть на природу, хочуть харчуватися натуральними продуктами, хочуть зрозуміти, як пахнуть польові квіти, скошені трави. Намагаючись сприяти розвитку сільського туризму, місцеві влади вкладають кошти в розвиток інфраструктури краю, ну а ми, приватний сектор, створюємо сімейні готельні підприємства для прийому гостей. І це значно піднімає місцеву економіку: люди знаходять роботу не тільки в сфері обслуговування туристів, але й у суміжних галузях, адже туризм "тягне" за собою різне кустарне виробництво: від виготовлення ковбас, меду до сувенірів. Так що в останні роки туристська галузь зробилася міцною опорою астурійскої економіки. Цікаво, що, зупиняючись, приміром , у моєму готелі, люди роблять автомобільні поїздки по всьому краї: заїжджають у більші міста - Хіхон і Овьєдо. Але перевага, вони все-таки віддають глибинним сільським районам.

    Віктор Черецкий: Готель, який управляє Сандра Куеста - особняк 18 сторіччя, що ніколи належав місцевої знаті. Зовні він зберіг стародавній вигляд, до якого додалися всі сучасні зручності. Так що відпочивати тут - одне задоволення. Говорить Христина Алонсо, жителька Мадрида, що приїхала в Астурію на кілька днів із чоловіком і двома дітьми.

    Христина Алонсо: Ми приїхали сюди для спілкування із природою, із древніми традиціями, для того, щоб познайомити дітей з альтернативним міському способом життя: як люди живуть у селі, чим займаються, чим харчуються, які наші народні традиції, уже втрачені в більших містах. Дітям подобається й природа Астурії, і спілкування зі свійськими тваринами.

    Віктор Черецкий: Також в Астурії, у місцевості за назвою Боаль, місцеві ентузіасти створили так званий "маршрут меду". По ньому роблять похід туристи, знайомлячи із древнім промислом місцевих пасічників. Подорож починається з музею меду. Розповідає його екскурсовод Ірма Гарсія:

    Ірма Гарсія: Уже в 18 сторіччі на цих землях, що належать маркізові Де ЛА Енсенада, була зареєстровано тисяча сімсот бджолиних вуликів, з яких забирався мед. Видобуток меду, таким чином, є в цих місцях найдавнішим промислом. Наш музей розповідає про його еволюції протягом багатьох сторіч - від збирання меду диких бджіл у лісі, що практикувалося ще до 40-их років минулого сторіччя, до створення сучасних пасік.

    Віктор Черецкий: Музей у Боаль - суспільний. Він утримується на засоби муніципалітету й власників місцевих готелів, як одна з визначних пам´яток, що залучає туристів. У роботі з туристами задіяні й місцеві пасічники. Вони охоче розповідають гостям про свою роботу, а заодно збувають їм по низькій закупівельній ціні свій продукт. Говорить Хуліо Фернандес, потомствений бджоляр:

    Хуліо Фернандес: Нам доводиться володіти декількома спеціальностями, тому що бджолярі - це небагато й тваринники, і ветеринари, і біологи, а тепер і екскурсоводи. Нам треба знати звички бджіл, їхній настрій і їхні хвороби. Приходиш на пасіку й відразу визначаєш, що діється в наших вихованців. Гості звичайно бояться бджолиних укусів, тому поводяться на пасіці насторожено, ну а нас ці укуси особливо не страшать. Бджолярів без укусів не буває.

    Віктор Черецкий: Заповзятливі власники готелів у Боаль не обмежуються медом. Вони зайнялися археологією й виявили поблизу від свого селища непогано збережені залишки древньо- римського військового містечка "Каструм де Пендія", куди тепер теж водять екскурсії.

    Ірма Гарсія:

    Ирма Гарсия: Каструм де Пендія, розташований у долині ріки Навья, є одним з найцікавіших археологічних пам´ятників Астурії часів римського панування. На його території збереглися дві древні лазні, одна йз яких - доримского походження, тобто нею користувалися ще древні иберы, що жили тут до приходу римлян.

    Віктор Черецкий: Місцеві влади в Боале збираються відновити лазні, природно, для туристів. Втім, особливого новаторства в цьому немає. В Андалузії, на півдні Іспанії, римські терми вже відновлені й приносять гарний дохід. Взагалі, по частині новаторських ідей в області викачування грошей з туристів, своїх і іноземних, андалузці завжди займали провідне місце в Іспанії. І не тільки жителі узбережжя з його всесвітньо відомими курортами типу Марбельї, але й глибинки. Так підприємці містечка Ронда відновили рух диліжансів по гірських дорогах. Гостям демонструються всі "принадності" подібної подорожі, включаючи напад на диліжанси знаменитих іспанських шляхетних розбійників- бандолерос, оспіваних Байроном і Меріме. Гроші в мандрівників вилучаються розбійниками-акторами з турфирм у цілком сучасній формі - як плата за квитки на концерт фламенко з дегустацією андалузької кухні.

    Джерело: Радио Свобода

    04.06.2008
    SPAIN
     
    Правова інформація Авторські права Політика конфіденційності